Довідка про стан травматизму на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства

  Невід’ємною складовою державної політики в сфері промислової безпеки та охорони праці є створення умов праці для людини за принципом пріоритетності її життя та здоров’я. Незважаючи на зусилля, що докладають країни світового співтовариства задля поліпшення умов і безпеки праці на виробництві, докорінного перелому в цій сфері ще не відбулося.

  Актуальними завданнями в сфері промислової безпеки та охорони праці на сьогодні в Україні є:

• посилення відповідальності роботодавців за підвищення дієвості та ефективності управління охороною праці на виробництві;

• посилення мотивації до безпечної праці, стимулювання за зменшення ризику травмування та профзахворюваності на виробництві;

• посилення уваги до безпеки працівників, які частіше наражаються на ризик нещасного випадку з багатьох причин (відсутність професійного досвіду, нерозуміння небезпеки на робочому місці, аварійних ситуацій, недостатній рівень навчання з питань безпеки та гігієни праці тощо);

• боротьба з приховуванням нещасних випадків на виробництві. 

 

  Рівні виробничого травматизму і професійної захворюваності є основними показниками стану охорони праці в тій чи іншій сфері економічної діяльності, регіоні і в цілому в державі.

  Нинішній його стан в державі оцінюється як критичний. Не дивлячись на щорічну оптимістичну динаміку зниження кількості нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, за даними Держпраці, рівень травматизму на виробництві  в Україні,  залишається високим. 

  Серед багатьох факторів,  які зумовлюють такий стан, можна виділити такі основні:

  1. Незадовільні умови праці, що не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, у яких в Україні працює понад 1 млн. працівників. 

Кількість  працівників, зайнятих в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, становить: у добувній промисловості 71,3% від загальної кількості працюючих; на виробництві коксу та продуктів нафтопереробки – 59,0%; готових металевих виробів, крім машин і устаткування – 52,8%; на виробництві хімічних речовин і хімічної продукції – 41,0%; в промисловості – 35,8%; у постачанні електроенергії, газу, пару та кондиційованого повітря – 33,0%. 

  Особливо складна ситуація з умовами праці відмічається на підприємствах приватної форми власності, малого та середнього бізнесу та індивідуальної зайнятості.

  2. Надзвичайно великі обсяги тіньової занятості – понад 4 млн. працівників, які працюють без офіційного оформлення трудових відносин з роботодавцем. 

 Цей сектор не охоплений державним наглядом у сфері праці та охорони праці. Саме в ньому відбувається масове приховування нещасних випадків на виробництві, в результаті чого Україна має чи не найгірше у світі співвідношення кількості загиблих на виробництві до загальної кількості потерпілих від нещасних випадків на виробництві (в середньому за останні роки 1 до 12), в той час коли в країнах Євросоюзу цей показник  коливається 1 до 150 - 1 до 1000. 

  Це означає, що понад 4 мільйони працівників не можуть бути захищені системою охорони праці, тисячі потерпілих і членів їх сімей (у разі смерті працівника внаслідок травми чи професійного захворювання) не отримують належного відшкодування заподіяної шкоди в результаті зазначених випадків. 

  3. Наявність значних недоліків у: виконанні державної політики (законодавства) з охорони праці; формуванні державної системи управління охороною праці як в окремих галузях економіки так і в адміністративно-територіальних одиницях України; запровадженні економічних методів стимулювання роботодавців щодо попередження настання нещасних випадків на виробництві; виконанні центральними органами виконавчої влади і роботодавцями вимог законодавства з охорони праці та фінансуванні заходів і засобів з охорони праці, перелік яких, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р.  № 994.        

     На сьогоднішній час статистика виробничого травматизму невтішна і спонукає до аналізу причин, які в більшості є типовими для багатьох галузей народногосподарського комплексу: фізична зношеність виробничого обладнання; використання морально застарілого устаткування, машин, механізмів, зниження фахового рівня працівників внаслідок розвалу системи професійно-технічної освіти, відтік кваліфікованих працівників тощо.

  У 2015 році в Україні було травмовано 4260 осіб, у 2014 році – 6318 (- 2058 осіб), у тому числі зі смертельним наслідком 375 осіб, у 2014 році – 548 (- 173 особи).

Найбільше працівників було травмовано у соціально-культурній сфері та торгівлі – 898, з них 64 смертельно, у вугільній промисловості – 742, з них 19 смертельно, в агропромисловому комплексі – 602, з них 84 смертельно.

  На підприємствах, установах і організаціях Вінницької області у 2015 році травмовано 178 осіб, у 2014 – 216 (- 38 осіб), у тому числі зі смертельним наслідком 15 осіб, у 2014 – 17 (- 2 особи).

  Основними подіями, що призводять до травмування і загибелі працівників внаслідок настання нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, є: падіння потерпілого; падіння, обрушення, обвалення предметів, матеріалів, породи, ґрунту, дія предметів, що розлітаються; дорожньо-транспортні пригоди;  падіння потерпілого з висоти.

  Ці п’ять видів подій викликали травмування майже 72,2% працівників, а загибель – майже 62,8% працівників при настанні нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом.

  Основними причинами настання нещасних випадків на виробництві в Україні є: організаційні, які, в середньому, призводять до травмування 70,9% працівників, а до загибелі – 58,8; технічні,  відповідно 13,2% і 17,9 %; психофізіологічні, які викликали травмування 3,3% працівників, а загибель – 8,5% та інші (крім організаційних, технічних та психофізіологічних) причини, які призвели до травмування 13,2%, а загибелі – 14,5% працівників. 

  Показники рівнів виробничого травматизму серед працівників підприємств окремих видів економічної діяльності відрізняються між собою у декілька разів (а по окремим показникам – у десятки разів). 

  Ситуація з безпекою праці, рівнем виробничого травматизму, особливо з смертельними і тяжкими наслідками на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства незадовільна та викликає велику стурбованість. Стан охорони праці на виробництві залишається недостатнім, а на багатьох  підприємствах навіть погіршується.

  Щороку із настанням весняно-літнього періоду в Україні відбувається  різке зростання рівня виробничого травматизму, у тому числі зі смертельним наслідком, на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства під час виконання робіт підвищеної небезпеки у колодязях, замкненому просторі та інших спорудах водопровідно-каналізаційного господарства.

  Так, у 2015 році в Україні на підприємствах житлово-комунального господарства було травмовано 141 працівника, у 2014 – 171 (-30 осіб), з них  14 зі смертельним наслідком, у 2014 – 9 (+5 осіб).

19.05.2015 року у Новотроїцькому житлово-комунальному підприємстві Херсонської області при перевірці об’єктів підприємства головним інженером у приймальному відділенні КНС було виявлено без ознак життя двох чоловіків: працівника підприємства та сторонню особу. Смерть настала від отруєння токсичними газами.

  02.06.2015 року у Новотроїцькому житлово-комунальному підприємстві Херсонської області при виконанні робіт з прочищення каналізації у вигрібної ямі приватного будинку загинув працівник підприємства та двоє жителів приватного будинку. За попередніми даними смерть настала від отруєння токсичними газами.

Причинами зазначених нещасних випадків стали:

незадовільна організація робіт підвищеної небезпеки, у тому числі газонебезпечних робіт відповідальними особами підприємства;

не проведення приладової перевірки повітряного середовища перед виконанням газонебезпечних робіт;

виконання робіт без засобів індивідуального захисту;

допуск до виконання робіт підвищеної небезпеки осіб, які не мали відповідної кваліфікації;

недодержання працівниками вимог інструкцій з охорони праці.

У 2013 році на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства Вінницької області було травмовано 3 працівника, у 2014 році – 4, у 2015 році та І кварталі 2016 року нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом не було.  

 

  Хочу нагадати про груповий нещасний випадок зі смертельним наслідком, що стався 28 вересня 2011 року у ДП «Крижопільводоканал» КП «Вінницяоблводоканал», внаслідок якого загинув майстер і слюсар АВР. 

  Причини нещасного випадку: виконання робіт в загазованому колодязі без використання запобіжних поясів та ізолюючих протигазів (за їх наявності); порушення технологічного процесу прочистки та промивки каналізаційної мережі – виконання робіт в колодязі без попереднього виявлення загазованості колодязя, без видалення газу з колодязя, без постійного нагітання повітря в колодязь; відсутність контролю за дотриманням вимог правил і норм безпеки.

  Проаналізувавши обставини, за яких стався цей нещасний випадок можна зробити висновки, що:

- відповідальні за проведення газонебезпечних робіт, які повинні забезпечити правильність і повноту прийнятих заходів безпеки, технічне керівництво роботою та дотриманням працюючими заходів безпеки самі порушують вимоги безпеки;

- службами охорони праці не здійснюється контроль за організацією та проведенням газонебезпечних робіт, а в інструкціях з організації та безпечного проведення газонебезпечних робіт не зазначена система контролю та форма участі в ньому служби охорони праці;   

 -  проведення учбово-тренувальних занять на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства з імітацією аварій і рятувальних робіт, носить формальний характер або такі заняття взагалі не проводяться. І як наслідок, персонал не готовий до виникнення реальних аварійних ситуацій, які потребують виконання рятувальних робіт. 

Відповідно до статті 31 Закону України від 31.07.2014 року № 1622-VІІ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та пункту 8 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 р. № 76-VІІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб – підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснювались протягом серпня-грудня 2014 року  та січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб’єкта господарювання щодо його перевірки.

  Тобто, майже рік Управління Держпраці у Вінницькій області не здійснювало планові заходи державного нагляду. 

  У І півріччі 2014 року, до введення мораторію, Управлінням під час перевірок структурних підрозділів КП «Вінницяоблводоканал», ВКГГ БМЕУ-2 м. Козятин, КП «Шпиків», Немирівський комбінат комунальних підприємств, КП «Комунсервіс» смт. Сутиски, КП «Комунсервіс» м. Шаргород, КП «Комунсервіс» м. Літин, КП «Погребищекомунсервіс», КП «Браїлівкомунсервіс», КП «Вапняркаводоканал» було встановлено, що не всі підприємства водопровідно-каналізаційного господарства отримали дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки. Не правильно оформлюються наряди-допуски на виконання робіт підвищеної небезпеки; не складається два примірники наряду-допуску на виконання робіт підвищеної небезпеки; бригади, які виконують газонебезпечні роботи, не забезпечені в повній мірі, засобами індивідуального захисту; на рятувальних поясах та мотузках не вказується термін наступного випробовування; не здійснюється контроль за організацією та проведенням газонебезпечних робіт та інші.

  Всього було проведено 15 перевірок, під час яких виявлено 160 порушень вимог нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки. За допущені порушення до адміністративної відповідальності притягнено 11 працівників, з них 7 перших керівників, заборонено виконання газонебезпечних робіт на Немирівському комбінаті комунальних підприємств.

  Відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» протягом  одного  року  проведення  більш як одного планового заходу державного нагляду  (контролю)  щодо  одного  суб’єкта господарювання не допускається.

  Тому, як ніколи повинна підвищитись роль відомчого нагляду щодо забезпечення підприємств засобами індивідуального і колективного захисту, безпеки проведення робіт у замкненому просторі (спорудах), укомплектованості бригад аварійно-відновлювальних робіт засобами індивідуального захисту, газоаналізаторами, лампами ЛБВК, рятувальними поясами тощо, проведення своєчасного навчання та інструктажів з питань охорони праці, забезпечення постійного контролю повітряного середовища під час виконання газонебезпечних робіт, обмеження проведення газонебезпечних робіт в разі високих температур повітря, приведення обладнання каналізаційно-насосних станцій та станцій знезараження у відповідність до вимог проектних рішень та виконання робіт підвищеної небезпеки.  

 

Головний спеціаліст сектору містобудування, архітектури розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства районної державної адміністрації – О. Погоріло