Відповідно до частини третьої статті 81 Земельного кодексу України іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки у відповідності до частини другої статті 81 Земельного кодексу України у разі:
а) придбання за договором купівлі–продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані обєкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;
в) прийняття спадщини;
Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства протягом року підлягають відчуженню. Невідчуження земельної ділянки іноземними громадянами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених земельним кодексом, є підставою для припинення права власності на земельну ділянку у відповідності до пункту «е» статті 140 цього ж Кодексу.
Якщо земельна ділянка для обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, успадкована іноземним громадянином, вона є його власністю без будь-яких обмежень (крім вимоги використання за цільовим призначенням).
Щодо інших земельних ділянок, то земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, яка розташована біля будинку, може бути або відчужена у визначений термін, або ж за згодою органу місцевого самоврядування може бути проведена зміна цільового призначення такої ділянки, земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва має бути відчужена іноземним громадянином протягом року з дня винекнення у нього права власності на таку ділянку, однак якщо правовласності на земельну ділянку було набуто громадянином України то після зміни громадянства така земельна ділянка залишається у його власності та непідлягає відчуженню.