Міжнародний день пам’яток та історичних місць

Щорічно 18 квітня відзначається Міжнародний день пам’яток та історичних місць. Цей День встановлений у 1983 році Асамблеєю Міжнародної ради з питань охорони пам’ятників та визначних місць, створеної при ЮНЕСКО. Головним поштовхом до цього стала необхідність збереження від модернізаційних віянь сучасної цивілізації видатних архітектурних, фортифікаційних, садово- паркових надбань світової культури. У 1999 році за підтримки вчених, архітекторів, реставраторів, працівників державних органів охорони пам'яток історії і культури було ухвалено встановити в Україні День пам'яток історії і культури і відзначати його щорічно 18 квітня.

Наше Томашпілля теж багате на різноманіття пам'яток. На початок 2018 року в Томашпільському районі на державному обліку перебувало 65 пам’яток: 9 – археології, 38 – історії, 16 – містобудування та архітектури, 2 – монументального мистецтва.

Сьогоднішній екскурс в історію нашого краю пов'язаний з пам’яткою архітектури і містобудування місцевого значення Миколаївською церквою (17-19ст.) в с. Стіна.

На Замковій горі, на тому місці, де була фортеця, з незапам'ятних часів існує кам'яна церква, в тому вигляді, в якому її запам'ятали старожили - єдиний уцілілий свідок козацько-польських війн та інших подій у житті стінян упродовж 350 років.

 Церква була з трьома дерев'яними вершечками у вигляді куполів, покрита ґонтою, з невеликими вікнами і в середині з кам'яними овальними підпорами. Про забудову церкви існує переказ, що козак Стефан Нечай, небіж Данила Нечая, разом зі своїми однодумцями перебував в 1651 р. в селі Стіна. В центрі фортеці він задумав побудувати собі дім. Коли почали копати основу будинку, знайшли ікону святителя Миколая. Замість будинку Стефан Нечай побудував церкву, давши їй ім'я святителя Миколая, а знайдену ікону    помістили    над    вхідними    дверима    церкви.    Цей    переказ підтверджується    написом    над    вхідними    дверима,    який    зазнав    великого пошкодження при ремонті церкви і майже не читається. Церква була тридільна: бабинець, нава, аспида. Стіни церкви завтовшки 1 м з розміщеними всередині шурфами для підсилення звуку.        

Перебудовано церкву в 1843 р. Тоді замість трьох куполів побудовано один. Вікна збільшено до 4-х аршин у висоту. Прибудовано притвор і ризницю. Всю церкву і дзвіницю покрили залізом. Споруджено кам'яну дзвіницю і огорожу з каменю (мури) навколо дворища церкви. Дворярусна кам’яна  дзвіниця розташована поблизу церкви з північного заходу. За композицією вона близька до барокових дзвіниць 1770-х років, хоча збудована 1843-го року. 1864 року церква була ще більше розширена.

 Ікона святителя Миколая на 1901 рік ще збереглася в церкві і вважалася чудотворною.    

Стінянський церковний хор славився на всю Подільську губернію. В 1861 р. в селі була відкрита церковно-приходська школа священиком Іоаном Лазаркевичем, збудована на кошти земства на Солонцях.

Знаменитий історик і археолог Євфімій  Сецинський в своїй книзі «Археологічна карта Подільської губернії» за 1906 рік про визначні пам’ятки Стіни написав: «… На косяку кам’яної церкви с. Стіни є напівстертий напис; за переказом, ця церква побудована козаком Нечаєм…».

В 1936р. за рішенням сільради церкву було спустошено, іконостас побито, золоті і срібні речі забрано. За часів радянської влади у церкві була зірвана підлога, що була витесана з дерев’яних дощок. З вівтаря церкви вів лаз у підземний хід, а у підлозі була зроблена ляда, далі, вниз – драбина в яму, а там дверцята у підземний хід. Тобто церва мала сполучення з довкіллям у разі небезпеки.

Зовнішній вигляд церкви за понад три століття її існування зазнав великих змін. Первісний вигляд церкви мав бути аскетичнішим, суворішим.

Влітку 1985 р. в селі були  проведені дослідження спеціалістів Інституту Київ НДІТІ які показали, що колишня Миколаївська церква збудована в другій половині XVII ст. і є складовою частиною замку. Вона являє собою характерний для Поділля тип тричасної культової споруди і становить значну історико-архітектурну цінність.