Завдяки "Славутичу" формується авторитет району

Цьогоріч у районі жнивують за складних погодних умов. Досвідчені аграрії кажуть, що не пам'ятають таких жнив, щоб так без просвітку падали дощі, проходили грози і не давали можливості вивести у поле техніку. Траплялась несприятлива погода, та такої тривалої в час обмолоту хлібів не пам'ятають. Тож зараз, коли нарешті розпогодилося, аграрії активізувалися задля завершення жнив ранньої групи зернових культур. Додає настрою в роботі  той факт, що після рясного дощу значно зміцніли та покращилися посіви соняшнику та кукурудзи, й показують види на гарний урожай.

Минулої п'ятниці був  завершальний етап жнивної кампанії у селянсько-фермерському господарстві "Славутич".

 

СФГ "Славутич" нині очолює стінянин  Сергій Осипенко (на фото1), а засновником господарства був його батько Володимир Осипенко. Саме він у кінці 90-х, коли колгоспи занепадали, розпайовувалася земля, вбачав альтернативу колективним і державним сільськогосподарським підприємствам у фермерських господарствах, а відтак перспективи своїх села, родини й односельців.

"Батькову ідею я тоді сприйняв скептично, - розповідає Сергій Володимирович, - бо ж, звісно, не мав ніякого досвіду, не бачив наглядного прикладу успішного господарювання. І тільки у 2003 році, навчаючись у Ладижинському  сільськогосподарському технікумі, після третього курсу потрапив на  чотири місяці на практику у Швейцарію - країну, яка стійко асоціюється  не тільки своїми надійними  банками, але й фермерами. Тож, побачивши на власні очі, як можна організувати працю й ефективно господарювати, у мене з'явилося бажання не просто допомагати батькові, а розвивати започатковану ним справу".

А розпочиналася справа із 5 га землі, які виділялися у ті часи для ведення фермерського господарства, та з власних земельних паїв. Перші роки працювали зі старим технопарком - трактори  ДТ-75, Т-25 і комбайн "Нива". "Коли я закінчив навчання, в обробітку уже було 30 га землі, - зауважує голова фермерського господарства. - Сповнений ентузіазму та закордонних ідей, ставши пліч-о-пліч працювати з батьком, розпочав роботу зі збільшення земельного банку. Тож у 2006 році у нас в обробітку було до 100 га землі, у 2010 - 207 га".

 

Ще у Швейцарії Сергій Осипенко засвоїв, що для ефективного господарювання дуже важлива  новітня техніка, яка дозволяє максимізувати ефективність роботи у полі, робити за один прохід декілька операцій - технічні "старці" цього не можуть, як ти його не ремонтуй та не удосконалюй. Тож поки він із батьком працював на рідній землі, молодший брат В'ячеслав заробляв інвестиції для господарства в Данії.

Придбання у 2008-му нового трактора стала надзвичайною подією. Відтоді Осипенки не шкодують грошей на техніку: зараз на їхніх полях працюють два комбайни: п'ятирічний New Holland та новенький John Deere, а також 7 тракторів, до яких є весь необхідний у сільгоспвиробництві причіпний інвентар: плуги, бочки, оприскувачі, сівалки точного висіву, тюкопрес та ін. Вся техніка дуже дорога, тому закуповувалася за кредитні кошти. Аби упевнено триматися на плаву, господарство також надає послуги з обробки ґрунту й збору врожаю колегам-фермерам та одноосібникам.

Тому сьогодні з упевненістю можна сказати, що першопрохідці нових економічних відносин на селі зуміли створити сучасне, європейського типу за технологіями в рослинництві й механізації агропідприємство. Багато хто з тодішніх нових хазяїв зійшли з виснажливої хліборобської дистанції. А Осипенки за підтримки своєї родини, в першу чергу своїх дружин,  вперто долали усі терни: фінансові, матеріальні, моральні. 

За майже два десятки літ дбайливого й раціонального господарювання на рідній землі фермерське господарство орендує уже 450 гектарів землі в 167 па-йовиків із трьох населених пунктів нашого району: Стіни, Калинки та Ракової. Пайовики задоволені співпрацею з землеорендарями, бо вчасно здійснюються розрахунки, та й розмір також задовольняє: на 1 га землі дають 920 кг зерна.

 

Сьогодні СФГ "Славутич" - мудра й досвідчена хліборобська команда, що робить свій посильний внесок у продовольчу безпеку України. Кожен із них - механізатор чи водій, комбайнер чи робі-тник - працює сумлінно на кінцевий результат - урожай. І нива дбайливим рукам хліборобів віддячує  центнерами пшениці, ячменю… 

Гарно віддячила нива хліборобам і цього року, бо попрацювали на славу і до проливних дощів встигли зібрати озиму пшеницю на площі 130 га, яка видала по 58 ц/га, озимий насіннєвий ячмінь на площі 3 га з урожайністю 45 ц/га. Незібраним залишився ярий ячмінь площею 15 га. Тож минулого тижня, дочекавшись сприятливої погоди, хлібороби знову вийшли в поле.

Минулої п'ятниці гостинно і власно комбайн New Holland, за кермом якого Олександр Вознюк (фото 2), зайшов в останню загінку. Під негучний робочий гул жатка забирала перед собою застиглу хвилю колосся ячменю. Зернозбиральний агрегат залишав за собою лише золотаві доріжки соломи. Бункер комбайна швидко наповнився зерном нового врожаю, і в ту ж мить під'їхав КАМАЗ з причепом для вивантаження зерна. Водій Анатолій Кушнір (фото 3) теж вправно виконує свою роботу, доставляючи зерно в склади або на елеватор. Одразу за комбайнами йде прес-підбирач, залишаючи  за собою тюки. За кермом цього диво-агрегата Василь Сирота (фото 4). Тюки також одразу вантажаться й підвозяться  до домогосподарств власників земельних паїв. Добросовісно й старанно цю роботу того дня виконували трактористи Олександр Дмитришин та Анатолій Антонишин (фото 5). А вже слідом за ними піде трактор, який готуватиме земельку до нового врожаю. 

Ось так і завершився перший етап жнивної кампанії у "Славутичі". Але відпочивати й розслаблятися ще не час, адже готуватимуться хлібороби до збирання пізньої групи зернових - кукурудзи та соняшнику, яких посіяно на площах 190 га та 100 га, відповідно.

 

У житті кожної людини є місце мрії. Мрія - це така річ, яка змушує людину рухатися вперед, працювати над собою, ставати кращою, робити звершення. І все це лише для того, щоб у кінцевому підсумку досягти своєї мрії. "Мрії наші збулися - працюємо на землі і раді тому, що вона щедро родить, - ділиться Сергій Осипенко, - але на цьому зупинятися намірів немає, є ще над чим працювати. Сьогодні мрію про те, аби досягти завершеного виробничого циклу, тобто не тільки сіяти, ростити й збирати, а й сушити зерно, зберігати його тощо". 

А ще сільгоспвиробник мріє у майбутньому родинну справу, надбання і любов до землі передати у спадок своїм дітям, які, що його радує, проявляють неабиякий інтерес до хліборобства.

 

… Саме завдяки таким господарникам і формується авторитет нашого району, живе село. 

Аграрій - це людина, яка відчуває життєву енергію і взаємозв'язок зі своєю землею. Не було б економічного зростання - не було б того відчуття гордості за Україну як одну з країн, яка може нагодувати світ і годує його вже сьогодні.

 

Катерина Беріл, РКП "Редакція газети і радіомовлення "Томашпільський вісник"