Неповний робочий час

Відповідно до ст. 56 Кодексу законів про працю України за угодою між власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень, або неповний робочий день при неповному робочому тижні.

Якщо неповний робочий час установлюють за домовленістю сторін, то про своє бажання працювати менше нормальної тривалості робочого часу працівник указує у відповідній заяві.

Якщо роботодавець згоден, то він обумовлює такі умови роботи в наказі про прийом на роботу або в наказі про встановлення неповного робочого часу, якщо його встановлюють у процесі трудової діяльності працівника. У цьому ж документі роботодавець може вказати, яку частину штатної одиниці посідатиме працівник з неповним робочим часом.

Неповний робочий час можна встановлювати на певний період (визначений строк) або без обмеження строком, про що обов’язково зазначають у наказі. Окрім того, у наказі слід чітко вказати кількість годин -у разі переведення працівника на неповний робочий день або кількість днів - якщо його переведено на неповний робочий тиждень.

Якщо неповний робочий час установлюють за ініціативою роботодавця у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, що вважається зміною істотних умов праці, згідно із ч. 3 ст. 32 КЗпП, то умови його встановлення роботодавець визначає у наказі.

Про зміну істотних умов праці, зокрема, установлення чи скасування неповного робочого часу, працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніх за 2 місяці.

У разі якщо колишні істотні умови праці не можна зберегти, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, трудовий договір припиняється згідно із п. 6 ст. 36 КЗпП, а працівнику виплачують вихідну допомогу на підставі ст. 44 КЗпП у розмірі не менше ніж середньомісячний заробіток.

Змінювати істотні умови праці власник вправі лише за наявності змін в організації виробництва та праці. Тобто, у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці власник вправі встановити чи скасувати неповний робочий час для всього підприємства або окремих структурних підрозділів, чи окремої категорії працівників. Якщо немає змін в організації виробництва та праці, власник не вправі встановлювати або скасовувати неповний робочий час для конкретних працівників.

Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. При неповному робочому часі, якщо встановлена почасова форма оплати праці, працівникові виплачується відповідна частина тарифної ставки (посадового окладу).

Установлюючи працівникові неповний робочий час, роботодавець зобов’язаний розрахувати йому норму робочого часу. Причому тривалість роботи працівників, яким установлений неповний робочий час, не скорочується напередодні святкових і неробочих днів на 1 годину. Водночас госпрозрахункове підприємство може прописати в колективному договорі можливість такого скорочення.

Неправильно здійснювати розрахунок норми робочого часу для працівника з неповним робочим часом шляхом множення норми робочого часу, розрахованої для 40-годинного робочого тижня, на частину штатної одиниці, яку обіймає такий працівник

Власник зобовязаний установити неповний робочий час для таких категорій працівників на прохання: вагітної жінки; жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину – інваліда, у т. ч. таку що перебуває під її опікою; жінки, що доглядає за хворим членом сімї відповідно до медичного висновку; батька, який виховує дітей без матері ( у т.ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі); опікунів (піклувальників); одного з прийомних батьків, одного з батьків - вихователів; жінки в період перебування у відпустці по догляду за дитиною (це право поширюється також на батька дитини, інших родичів, які фактично доглядають за дитиною в період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною); інвалідів незалежно від інвалідності.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Тому працюючи неповний робочий день та/або неповний робочий тиждень, працівник має право на щорічну основну відпустку повної тривалості. Такі працівники також мають право на соціальні виплати, зокрема, лікарняні, декретні, у звичайному порядку.

У разі встановлення працівникові неповного робочого часу видавати наказ про внесення змін до штатного розпису не обов’язково. За потреби на цю посаду може бути прийнято ще одного працівника на умовах неповного робочого часу (до 0,5 ставки) або доручено виконання роботи за цією посадою (професією) іншому працівникові за суміщенням.

Запис про те, що працівник трудиться на умовах неповного робочого часу, до трудової книжки не заноситься.

Час фактичної роботи на умовах неповного робочого часу впродовж робочого року, за який надається відпустка, включається в стаж роботи, що надає право на щорічну основну відпустку, без будь-яких обмежень.

Право нащорічну додаткову відпустка за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці і за особливий характер праці мають тільки ті працівники, які фактично зайняті на роботі зі шкідливими і важкими умовами праці або з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади.

Шорічна додаткова відпустка за особливий характер праці працівникам з ненормованим робочим днем не може бути надана працівникам з неповним робочим днем. Водночас право на неї мають працівники, зайняті на умовах неповного робочого тижня.

Відповідно до Порядоку обчислення середньої заробітної плати час, упродовж якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключають з розрахункового періоду. На цій підставі дні, коли працівник не працював у зв’язку з установленням йому неповного робочого тижня, виключають з розрахункового періоду при обчисленні середньої заробітної плати для виплати відпускних, якщо переведення на неповний робочий тиждень було ініційоване роботодавцем на підставі ст. 32 КЗпП. При цьому виключають тільки робочі дні, які не були відпрацьовані у зв’язку з установленням працівникові неповного робочого тижня. А ось вихідні дні, що припадають на розрахунковий період, візьмуть участь у розрахунку відпускних.

Якщо працівник сам попросив установити йому неповний робочий тиждень або від початку був прийнятий на роботу з таким режимом то в такому разі при розрахунку середньої заробітної плати для оплати відпустки дні, впродовж яких працівник не працював у зв’язку з неповним робочим тижнем, не виключають із розрахункового періоду. А якщо працівник працює на умовах неповного робочого дня, тоді розраховуйте йому відпускні в загальному порядку.

Провідний спеціаліст відділу праці

та соціально - трудових відносин

уравління праці та соціального захисту

населення Томашпільської райдержадміністрації,

Оксана Вигодянська

Всі новини