Ганна Калініна відсвяткувала сторіччя

 
Лише одному Богові відомо, скільки років призначено кожній людині жити в цьому світі. Для одних це сімдесят, для інших - вісімдесят, ще для когось - і всі дев'яносто. Та є й такі, що заслужили особливу Божу ласку і прожили ціле століття. До них належить Ганна Миколаївна Калініна, уродженка Росії, мешканка Вапнярки, а нині - підопічна Комаргоргородського стаціонарного відділення територіального центру обслуговування людей похилого віку.
 
Вона народилася ще на початку минулого століття, у далекому та неспокійному 1918-му. Доля жінки, яка має такий поважній вік, не була легкою, пізнала лихоліття війни, голод.
 У шість років залишилася круглою сиротою і два роки виховувалася в дитячому будинку-інтернаті. Згодом її удочерили, але довелося з малолітства працювати, допомагати батькові на фер-мі. Маючи вольовий характер, здобула середню професійно-технічну освіту і працювала вже на швейній фабриці.
"Коли почалася війна, мене за-брали на курси в аероклуб, - згадує ювілярка, - але я не пройшла випробування, і мене направили на водійські курси. Тож під час війни вивозила поранених до шпиталю. А потім і сама до шпиталю потрапила, бо обморозила ноги".
Одужавши, вісімнадцятирічна дівчина потрапляє у155-й будівельний батальйон, де служила до великої Перемоги, яку святкувала у Дніпропетровську. У цьому батальйоні Ганна зустріла свого судженого, Калініна, з яким, щоправда, не судилося прожити довго та щасливо…
По завершенні Другої світової війни дівчина разом зі своїм нареченим була направлена до Томашпільського військкомату, а звідти - до Вапнярки, де й побралися. Проте сталінський режим розлучив її з коханим. Як показав час, назовсім….
Ганна Калініна так і прожила все своє життя у Вапнярці, працюючи на залізниці. Збудувала дім, а от нову сім'ю – так і не вдалося….
Незважаючи на те, яка доля випала на її плечі, жінка завжди весела та життєрадісна. Вона каже, що вижити, зберегти здоров'я та ясність розуму їй допомогла сумлінна праця, оптимізм і самодисципліна. 
Столітня Ганна Миколаївна рідко зустрічається з лікарями - почуває себе добре. І в досить поважному віці вона не забуває навіть про фізкультуру.
Свій ювілей до-вгожителька святкувала минулої неділі, 28 січня, у колі нових друзів, доля з якими звела її у стінах стаціонарного відділення територіального центру обслуговування людей похилого віку. На сторіччя до Ганни Миколаївни завітали депутат Верховної Ради України Іван Спориш, голова райдерж-адміністрації Олександр Закорченний та директор територіального центру обслуговування людей похилого віку Світлана Куржос, які привітали іменинницю та побажали їй міцного здоров'я, щастя і радості від кожного прожитого дня.  
 
РКП "Редакція газети і радіомовлення "Томашпільський вісник"
Катерина БЕРІЛ
 
 
Всі новини
Категорії